Ключ к знанию

Система охолодження двигуна


Система охлаждения двигателя внутреннего сгорания — Википедия

Система охлаждения двигателя внутреннего сгорания — совокупность устройств, обеспечивающих подвод охлаждающей среды к нагретым деталям двигателя и отвод от них в атмосферу лишней теплоты, которая должна обеспечивать наибольшую степень охлаждения и возможность поддержания в требуемых пределах теплового состояния двигателя при различных режимах и условиях работы.

В период сгорания рабочей смеси температура в цилиндре достигает 2000 °C и более. Система охлаждения предназначена для поддержания оптимального теплового состояния двигателя в пределах 80-90°C. Сильный нагрев может вызвать нарушения нормальных рабочих зазоров и, как следствие, усиленный износ, заклинивание и поломку деталей, а также снижение мощности двигателя, за счёт ухудшения наполнения цилиндров горючей смесью, самовоспламенения и детонации. Для обеспечения нормальной работы двигателя необходимо охлаждать детали, соприкасающиеся с горячими газами, отводя от них тепло в атмосферу непосредственно, либо при помощи промежуточного тела (воды, низкозамерзающей жидкости). При чрезмерно сильном охлаждении рабочая смесь, попадая на холодные стенки цилиндра конденсируется и стекает в картер двигателя, где разжижает моторное масло. Как следствие этого мощность двигателя уменьшается, а износ увеличивается. При понижении температуры масло густеет. Это является причиной того, что масло хуже подается в цилиндры и увеличивается расход топлива, уменьшается мощность. Поэтому система охлаждения должна ограничивать температурные пределы, обеспечивая наилучшие условия работы двигателя.

Система охлаждения, кроме основной функции охлаждения двигателя, выполняет ряд других функций, к которым относятся:

  • нагрев воздуха в системе отопления, вентиляции и кондиционирования;
  • охлаждения масла в системе смазки;
  • охлаждения отработанных газов в системе рециркуляции отработавших газов;
  • охлаждения воздуха в системе турбонаддува ;
  • охлаждения рабочей жидкости в автоматической коробке передач.

Существует три типа систем охлаждения двигателей внутреннего сгорания: воздушная, жидкостная и гибридная.

Воздушное охлаждение[править | править код]

6-цилиндровый двигатель с естественным охлаждением на мотоцикле (Honda CBX1000, 105лс) Авиамодельный двигатель O.S. (1,7см 3). Pratt and Whitney R-4360 - 28-цилиндровый авиационный двигатель с естественным воздушным охлаждением (3500лс).

Воздушное охлаждение может быть естественным и принудительным. Естественное воздушное охлаждение является самым простым видом охлаждения. Тепло от двигателя с такой системой охлаждения передаётся в окружающую среду через развитое оребрение на внешней поверхности цилиндров. Недостаток системы заключается в том, что она из-за низкой теплоёмкости воздуха не позволяет равномерно отводить от двигателя большое количество тепла и, соответственно, создавать компактные мощные силовые установки. Неравномерность обдува требует дополнительных мер для исключения локальных перегревов - более развитого оребрения в аэродинамической тени, обращения более нагретых выпускных каналов вперёд по потоку, а холодных впускных - назад и т.п. Естественное воздушное охлаждение распространено на двигателях лёгкой высокоподвижной техники: мотоциклы, мопеды, авиа- и автомодели. С систематическим ростом форсировки моторов мотоциклов на наиболее совершенных моделях воздушное охлаждение уступает место жидкостному. По причине малой массы естественное воздушное охлаждение широко применялось и на поршневых авиационных двигателях, где близкие к цилиндрическим и имевшие малую окружную скорость комли лопастей винта практически не работали как вентилятор, но скорость набегающего на самолёт потока была сама по себе очень высока.

Универсальный "стационарный" двигатель воздушного охлаждения, установленный на газонокосилке.

Стационарные или плотно закапотированные двигатели оснащают системой принудительного воздушного охлаждения. В них с помощью вентилятора создаётся поток воздуха, который обдувает рёбра охлаждения. Вентилятор и оребрённые поверхности, как правило, закрыты направляющим кожухом. Достоинства такого двигателя аналогичны двигателям с естественным охлаждением: простота конструкции, малый вес, отсутствие охлаждающей жидкости. Однако такие двигатели отличаются повышенным шумом при работе, большими габаритами. Кроме того, при проектировании таких двигателей возникают проблемы с охлаждением отдельных элементов конструкции двигателя из-за неравномерного обдува. На легковых автомобилях, производимых в Европе, воздушное охлаждение широко применялось в 1950-х — 1970-х годах. В основном это небольшие машины типа Volkswagen Kafer, Fiat 500, Citroën 2CV; особняком стоит представительская Tatra 613. В СССР самым известным автомобилем с воздушным охлаждением был «Запорожец». Выпускались грузовые автомобили с дизелями воздушного охлаждения (например грузовики под маркой «Татра» с момента начала выпуска и до начала 2010 годов оснащались исключительно такими двигателями). Двигатели с воздушным охлаждением имеют многие трактора (иногда - тяжёлые, например Т-330; чаще - малые, от обычных пропашных до мини-тракторов мелких частных хозяйств), для которых характерны установившиеся режимы работы двигателя и специфические требования к простоте обслуживания. В настоящее время (2015-е) принудительное воздушное охлаждение применяется на большинстве скутеров, моторизованном инструменте (бензопилы, газонокосилки и пр.), двигателях малогабаритных генераторных установок, на мотоблоках и прочих самоходных и стационарных малых сельскохозяйственных и коммунальных машинах. Для последних очень распространены унифицированные ряды простых одно-двухцилиндровых двигателей воздушного охлаждения, одинаковые у различных производителей (Briggs & Stratton ruen, Honda, Subaru, китайские), в виде компактного законченного блока с креплением на горизонтальную плоскость.

Жидкостное охлаждение[править | править код]

Жидкостное охлаждение морских судов открытого типа

Системы охлаждения классифицируются в соответствии со способом использования теплоносителя в системе.

Замкнутые — в таких системах жидкость-теплоноситель циркулирует по герметичному контуру, нагреваясь от источника тепла (нагревателя) и остывая в охлаждающем контуре (охладителе). В зависимости от устройства системы, теплоноситель может закипать или полностью испаряться, вновь конденсируясь в охладителе. Незамкнутые — в незамкнутых (проточных) системах теплоноситель подается извне, нагревается у источника тепла и направляется во внешнюю среду. В этом случае она играет роль охладителя, предоставляя необходимые объем теплоносителя нужной температуры на входе и принимая нагретый на выходе. Открытые — системы, в которых нагреватель помещен в некоторый объем теплоносителя, а тот заключен в охладителе, если таковой предусмотрен конструкцией. Например, открытая система с маслом в качестве теплоносителя используются для охлаждения мощных электротрансформаторов.

К «чисто жидкостным» системам охлаждения можно отнести лишь открытые системы охлаждения речных и морских судов, где для охлаждения используется забортная вода. В некоторых стационарных двигателях начала XX века мог отсутствовать радиатор, вместо этого имелся расширительный бак большого объёма — отчасти тепло рассеивалось за счёт испарения воды, отчасти — через стенки бака, а отчасти за счёт большого объёма воды, который не успевал достаточно прогреться за время работы двигателя.

Замкнутая система (Гибридный тип)[править | править код]

Тип сочетает вышеуказанные системы: тепло от цилиндров отводится жидкостью, после чего она, на удалении от теплонагруженной части двигателя, охлаждается в радиаторах воздухом. Внутренние и наружные части цилиндров испытывают различный нагрев и обычно выполняются из отдельных частей:

  • внутренняя — рабочая втулка или гильза цилиндра;
  • наружная — рубашка (у двигателей воздушного охлаждения рубашка имеет рёбра для эффективного отвода тепла).

Пространство между ними называется зарубашечным, в двигателе с водяным охлаждением тут циркулирует охлаждающая жидкость.


Система охлаждения состоит из рубашки охлаждения блока цилиндров, головки блока цилиндров, одного или нескольких радиаторов, вентилятора принудительного охлаждения радиатора, жидкостного насоса, термостата, расширительного бачка, соединительных патрубков и датчика температуры. Этот тип используется на всех современных автомобилях. Охлаждающая жидкость прокачивается насосом через рубашку охлаждения двигателя, забирая от неё тепло, а затем охлаждается сама в радиаторе. В этой системе существует два круга циркуляции жидкости — большой и малый. Большой круг составляют рубашка охлаждения двигателя, водяной насос, радиаторы (в том числе — отопителя салона), термостат. В малый круг входит рубашка охлаждения двигателя, водяной насос, термостат (иногда радиатор отопителя салона входит именно в малый круг). Регулировка количества жидкости между кругами циркуляции жидкости осуществляется термостатом. Малый круг охлаждения предназначен для быстрого введения двигателя в эффективный тепловой режим. При этом охлаждающая жидкость фактически не охлаждается, так как не проходит через радиатор. Как только она нагреется до оптимальной температуры, термостат открывается, и охлаждающая жидкость начинает циркулировать также и через радиатор, где непосредственно и охлаждается набегающим потоком воздуха (а в случае длительной стоянки - принудительно вентилятором). При этом, чем сильнее нагревается охлаждающая жидкость, тем сильнее открывается термостат, и тем сильнее жидкость охлаждается в радиаторе. Это и есть принцип поддержания оптимальной температуры двигателя 85-90 °C.

Очень опасным явлением является перегрев двигателя (кипение двигателя)[источник не указан 762 дня]. При этом охлаждающая жидкость в прямом смысле вскипает в рубашке охлаждения, что очень часто приводит к серьёзным последствиям и дорогостоящему ремонту. Для предупреждения перегрева двигателя логично применять жидкости с высокой температурой кипения, однако проще всего оказалось держать всю систему под некоторым избыточным давлением (около 1,1 атм), при котором повышается температура кипения охлаждающей жидкости (около 110 °C и 120 °C для воды и антифриза соответственно). Кроме того, при превышении температуры охлаждающей жидкости более 105 °C, включается принудительный обдув радиатора вентилятором.

Основные части жидкостной системы охлаждения[править | править код]

В жидкостных системах охлаждения поршневых двигателей наземного и воздушного транспорта, а также стационарных установок охлаждающая жидкость циркулирует по замкнутому контуру, а тепло рассеивается в окружающую среду с помощью обдуваемого воздухом радиатора.

Основные части жидкостной системы охлаждения:

  • Рубашка охлаждения (1) представляет собой полость, огибающую части двигателя, требующие охлаждения. Циркулирующая по рубашке охлаждения жидкость отбирает у них тепло и переносит его к радиатору.
  • Насос охлаждающей жидкости, или помпа (5) — обеспечивает циркуляцию жидкости по контуру охлаждения. В некоторых двигателях, например мини-тракторов, может применяться термосифонная система охлаждения — то есть система с естественной циркуляцией охлаждающей жидкости, в которой этот насос отсутствует. Может приводиться в движение либо через ременную передачу от вала двигателя, либо от отдельного электродвигателя.
  • Термостат (2) — предназначен для поддержания рабочей температуры двигателя. Термостат перенаправляет охлаждающую жидкость по малому кругу — в обход радиатора, если температура не достигла рабочей.
  • Радиатор (3) имеет развитую поверхность, обдуваемую снаружи набегающим потоком воздуха. Радиатор изготавливается из материалов, хорошо проводящих тепло, чаще всего из алюминия (радиатор для охлаждения масла чаще всего делают из меди).
  • Вентилятор (4) создаёт дополнительный поток воздуха для обдува радиатора, в том числе во время остановок и при движении на малой скорости. Может приводиться ременной передачей от вала двигателя, но в современных автомобилях, за исключением крупных грузовиков, он работает от электродвигателя.
  • Расширительный бак содержит запас охлаждающей жидкости. С атмосферой расширительный бак сообщается через клапан, поддерживающий избыточное давление охлаждающей жидкости при работе, что позволяет двигателю работать при большей температуре, не допуская кипения охлаждающей жидкости, которое может привести к повреждению двигателя. Автомобили начала-середины XX века часто не имели расширительных бачков. В них запас охлаждающей жидкости находился в верхнем бачке радиатора. Это было вполне допустимо, так как в основном в системе охлаждения использовалась вода, и её расширение при нагреве было небольшим. С распространением антифризов на основе этиленгликоля использование расширительного бака стало обязательным. Полупрозрачный бак, расположенный в доступном месте в верхней точке системы, облегчает также контроль уровня жидкости.

В поршневой авиации также применяются двигатели, в которых цилиндры охлаждаются непосредственно набегающим воздухом, а головки цилиндров — с использованием жидкостной системы охлаждения. Такое решение позволяет снизить массу двигателя и одновременно более эффективно охлаждать головки цилиндров, которые являются наиболее теплонагруженными частями двигателя.

Охлаждение масла[править | править код]

В дополнение к основной системе охлаждения в двигателях большой мощности (на грузовиках и тепловозах), а также на двигателях с воздушным охлаждением применяется охлаждение масла. Охлаждение масла необходимо также потому, что оно поступает к па́рам трения — самым чувствительным к перегреву местам двигателя. Масло может охлаждаться охлаждающей жидкостью, либо окружающим воздухом от отдельного радиатора.

Испарительная система охлаждения[править | править код]

Также существует подвид системы охлаждения, называемый испарительной системой охлаждения. Главное отличие её от обычных водяных или этиленгликолевых — доведение температуры охлаждающей жидкости (воды) выше точки кипения, в результате чего при испарении от теплонагруженных деталей отводится большое количество тепла. Пар конденсируется в жидкость в радиаторе и цикл повторяется. Подобные системы использовались в авиастроении в 30-х годах XX века.[1] Кроме того в Китае по состоянию на 2014 год продолжают выпускаться дизели мощностью от 8 до 24 л.с. с испарительным охлаждением, предназначенные для мотоблоков и минитракторов.

ru.wikipedia.org

Рідинна система охолодження двигуна — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Принципові схеми рідинного охолодження двигунів:
1. радіатор; 2. вентилятор; 3. верхній патрубок;
4. термостат; 5. водяна сорочка; 6. розподільна труба;
7. насос; 8. головка циліндрів; 9. рефлектор;
10. охолодні ребра.

Систе́ма водяно́го охоло́дження — система в автомобілях призначена для підтримання оптимального теплового стану двигуна у межах 80-90°. При збільшенні температури в'язкість оливи зменшується, тому вона погано утримується в парах тертя, підвищується зношення деталей і зменшується потужність двигуна. При зниженні температури олива густішає: олива гірше подається в пари тертя, збільшується витрата палива — і зменшується потужність.

Основними недоліками системи рідинного охолодження є: більша складність конструкції і технічне обслуговування взимку і менша надійність в роботі (близько 20% усіх відмов двигуна припадає на рідинну систему охолодження).

Є три види рідинного охолодження: термосифонне, змішане, примусове.

Рідинна система охолодження складається з оболонки блока і головки блока, рідинної помпи, вентилятора, радіатора, термостата, жалюзі й різних патрубків, шлангів і краників.

Основна перевага термосифонної системи охолодження простота пристрою, а недолік — порівняно повільна циркуляція води в ній, що приводить до посиленого випарування води із системи, а отже, до необхідності частої перевірки рівня води і поповнення нею системи.

Зараз термосифонною системою охолодження обладнані тільки пускові двигуни П-1ОУД і П-350.

Різниця температур нагрітої й охолодженої води для системи з примусовою циркуляцією води не перевищує 100.

Радіатори тракторних і комбайнових двигунів спереду закриті облицюванням із запобіжною сіткою.

Термостат прискорює прогрів води при запуску двигуна й автоматично підтримує її температуру у визначених межах. Вони можуть бути з рідким чи твердим наповнювачем.

Недолік рідинних термостатів — велика чутливість до зміни тиску в системі, що робить роботу їх нечіткою. У двигунів ЗИЛ-130 і СМД-60 встановлені термостати з твердим наповнювачем, що позбавляє цього недоліку.

Температура води в системі охолодження контролюється за допомогою дистанційного чи електричного покажчика. У деяких двигунів (3М3-53, СМД-60) для контролю за температурою води в системі охолодження застосований електричний сигналізатор з контрольною лампою.

Види рідинного охолодження[ред. | ред. код]

Деталі та пристрої системи[ред. | ред. код]

Відцентровий насос, який дістає обертання за допомогою паса від шківа колінчастого вала, засмоктує охолодну рідину з нижньої частини радіатора через патрубок і нагнітає її в сорочку охолодження циліндрів. Охолоджувальна рідина омиває насамперед найбільш нагріті деталі двигуна, відбирає частину тепла, а потім через верхній патрубок подається у верхній бачок радіатора. Проходячи крізь серцевину радіатора в нижній бачок, нагріта рідина охолоджується й знову спрямовується до відцентрового насоса. Водночас частина нагрітої рідини надходить у сорочку впускного трубопроводу для підігрівання пальної суміші, а також у разі потреби відводиться через спеціальний кран в опалювач салону кузова.

  • Кисликов В. Ф., Лущик В. В. Будова й експлуатація автомобілів: Підручник. — 6-те вид. — К.: Либідь, 2006. — 400 с. — ISBN 966-06-0416-5.
  • Сирота В. І. Основи конструкції автомобілів. Навчальний посібник для вузів. К.: Арістей, 2005. — 280 с. — ISBN 966-8458-45-1
  • Боровських Ю. І., Буральов Ю. В., Морозов К. А. Будова автомобілів: навчальний посібник / Ю. І. Боровських, Ю. В. Буральов, К. А. Морозов. — К.: Вища школа, 1991. — 304 с. — ISBN 5-11-003669-1

uk.wikipedia.org

Призначення системи охолодження двигуна

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 12Следующая ⇒

 

Згорання робочої суміші в циліндрах супроводжується виділенням теплоти. Температура газів у камері згорання в момент горіння суміші перевищує 1000˚С, що викликає інтенсивний нагрів деталей двигуна і їх руйнування.

Система охолодження двигуна підтримує оптимальний тепловий режим, який забезпечує його найбільшу потужність, високу економічність та довговічність.

Існують повітряне і рідинне охолодження двигуна. Найбільшого поширення на автомобільних двигунах отримала рідинна система охолодження. Повітряне охолодження, як правило, застосовують на двигунах невеликої потужності.

 

Рідинна система охолодження

 

У рідинній системі охолодження надлишкове тепло відводиться від стінок циліндра і камери згоряння рідиною, яка заповнює сорочку охолодження блока і головки циліндрів

Автомобільні двигуни мають закриту рідинну систему охолодження з примусовою циркуляцією рідини під дією водяної помпи.

Будова такої системи охолодження показана на рис. 1.1.

 

Рис. 1.1. Схема системи охолодження.

Охолоджена рідина із радіатора через термостат надходить до відцентрового насосу, а потім у водяну сорочку двигуна. З двигуна через патрубок рідина надходить у радіатор. Рідина в радіаторі охолоджується.

Термостат, встановлений у системі охолодження, пропускає рідину в радіатор лише при нагріві її до 80 ˚С та вище. При нижчій температурі вода із порожнини головки циліндрів 3 в обхід радіатора надходить у водяну помпу 4. Завдяки цьому прогрів двигуна прискорюється.

Термостат 14 підтримує заданий температурний режим двигуна, не допускаючи його переохолодження і перегріву.

Обігрів салону автомобіля здійснюється рухом рідини через радіатор обігріву салону 1 з порожнини головки циліндрів до водяного насосу 4. Циркуляція рідини залежить від положення крана 2 і не залежить від положення термостату, чим забезпечується обігрів салону навіть при прогріві двигуна.

Для компенсації зміни об’єму і тиску охолоджуючої рідини встановлений розширювальний бачок 8 з пробкою.

Елементи рідинної системи охолодження

Водяний насос

 

Водяний насос відцентрового типу призначений для створення циркуляції води в системі охолодження автомобільного двигуна.

Шків 9 (рис.1.2) встановлений на вал 5, який тримається в дворядному кульковому підшипнику 8. Підшипник без внутрішньої обойми, роль обойми виконує вал насосу.

Рис. 1.2. Насос охолоджуючої рідини

 

Крильчатка 4 при обертанні створює тиск рідини. До крильчатки притискається сальник 6. Для запобігання попадання рідини в підшипник 8 при пошкодженні сальника, в корпусі під підшипником є зливний отвір.

Для злиття осьового навантаження з валу в крильчатці зроблені два отвори, завдяки яким з'єднуються порожнини з двох сторін крильчатки і вирівнюють тиск рідини на крильчатку.

 

Термостат і жалюзі

 

Термостат - це автоматичний клапан, який сприяє прискоренню прогріву двигуна. Встановлюється термостат на виході рідини із сорочок охолодження головок циліндрів або впускного трубопроводу двигуна.

Термостати з твердим наповнювачем випускаються з різними температурами початку відкриття основного клапану 80-90 ˚С.

При проміжних значеннях температури рідина циркулює по великому і малому колах.

Додаткове регулювання температурного режиму в системі охолодження може здійснюватись за допомогою жалюзі. Жалюзі 10 встановлюються перед радіатором і регулюються вручну або автоматично.

 

Радіатор

 

Радіатор призначений для охолодження гарячої води, яка виходить із сорочки охолодження двигуна.

Радіатор складається із двох бачків, з”єднаних між собою трьома-чотирма рядами латунних або алюмінієвих трубок. Поперечно розміщені пластини надають радіатору жорсткість та збільшують поверхню охолодження. Бачки радіаторів можуть бути латунними або пластмасовими.

Пробка

 

Пробка розширювального бачка (рис. 1.3) має випускний клапан 4, який відкривається від тиску пару 0,012 МПа, завдяки чому підвищується температура закипання рідини до 110 ˚С. При охолодженні тиск рідини в системі знижується і через впускний клапан 2 в систему підсмоктується повітря, чим запобігається стискання радіатора зовнішнім повітрям. Початок відкриття впускного клапана становить 0,3-1,3 кПа.

 

 

Рис.1.3. Пробка розширювального бачка

 

 

Вентилятор

 

Вентилятор призначений для підвищення швидкості і кількості повітря, яке проходить через радіатор. При механічному приводі вентилятор встановлюють за радіатором на валу водяної помпи. При електричному приводі вентилятор може встановлюватись як за, так і перед радіатором.

 

Охолоджуюча рідина.

В холодну пору року в систему охолодження необхідно заливати низькозамерзаючу рідину – тосол, антифриз. Тосол 40, тосол 65 мають температуру замерзання –40 або –65 ˚С та є сумішшю етиленгліколю, води та різних присадок.

Для захисту металу від корозії, яку викликає етиленгліколь, в низькотемпературні рідини добавляють спеціальні присадки. Ці рідини отруйні, а тому вимагають обережного ставлення до них. При потраплянні їх в організм людини можлива втрата зору і навіть смерть. Застосування води в сучасних системах охолодження допускається в особливих випадках і короткочасно.

 

Ї

 

 

Порядок проведення роботи




infopedia.su

Система охолодження двигуна — e-fee.ru

Система охолодження двигуна
Призначення та класифікація систем охолодження
Температура газів у циліндрах працюючого двигуна досягає 1800-2000 градусів. Тільки частина виділеного при цьому тепла перетворюється в корисну роботу. Решта відводиться в навколишнє середовище системою охолодження, системою мастила і зовнішніми поверхнями двигуна.

Надмірне підвищення температури двигуна призводить до вигоряння мастила, порушення нормальних зазорів між деталями наслідком чого є різке зростання їх зносу. Виникає небезпека заїдання і заклинювання. Перегрів двигуна викликає зменшення коефіцієнта наповнення циліндрів, а в бензинових двигунах ще і детонаційне згоряння робочої суміші.
Велике зниження температури працюючого двигуна також небажано. У переохолодженому двигуні потужність знижується із-за втрат тепла; в'язкість мастила збільшується, що підвищує тертя; частина горючої суміші конденсується, змиваючи мастило зі стінок циліндра, підвищуючи тим самим знос деталей. В результаті утворення сірчаних і сірчистих з'єднань стінки циліндрів піддаються корозії.
Система охолодження призначена для підтримання найвигіднішого теплового режиму. Системи охолодження поділяються на повітряні та рідинні. Повітряні в даний час на автомобілях зустрічаються вкрай рідко. Системи рідинного охолодження можуть бути відкритими і закритими. Відкриті системи – системи, сполучені з навколишнім середовищем через пароотводную трубку. Закриті системи роз'єднані від навколишнього середовища, а тому тиск охолоджувальної рідини в них вище. Як відомо, чим вище тиск, тим вище температура закипання рідини. Тому закриті системи допускають нагрівання ОЖ до більш високих температур (до 110-120 градусів).
За способом циркуляції рідини системи охолодження можуть бути:
примусовими, в яких циркуляція забезпечується насосом, розташованим на двигуні;
термосифонными, в яких циркуляція рідини відбувається за рахунок різниці щільності рідини, нагрітої деталями двигуна і охолодженої в радіаторі. Під час роботи двигуна рідина в сорочці охолодження нагрівається і піднімається у верхню її частину, звідки через патрубок надходить у верхній бачок радіатора. В радіаторі рідина віддає теплоту повітрю, щільність її підвищується, вона опускається вниз і через нижній бачок знову повертається в систему охолодження.

комбінованими, в яких найбільш нагріті деталі (головки блоків циліндрів) охолоджуються примусово, а блоки циліндрів – за термосифонному принципом.
Пристрій системи охолодження
Найбільше поширення на автомобільних ДВЗ отримали закриті рідинні системи з примусовою циркуляцією охолоджувальної рідини (ОЖ). До складу таких систем входять: сорочка охолодження блоку та головки циліндрів, радіатор, насос ОЖ, вентилятор, термостат, патрубки, шланги, розширювальний бачок. У систему охолодження також включається радіатор отопітеля.
ОР, що знаходиться в сорочці охолодження, нагріваючись за рахунок тепла, що виділяється в циліндрі двигуна, надходить у радіатор, охолоджується в ньому і повертається в сорочку охолодження. Примусова циркуляція рідини в системі забезпечується насосом, а посилене охолодження її - за рахунок інтенсивного охолодження повітрям радіатора. Ступінь охолодження регулюється за допомогою термостата і шляхом автоматичного включення або виключення вентилятора. Рідину заливають у систему охолодження через горловину радіатора або розширювальний бачок. Ємність системи охолодження легкового автомобіля, в залежності від об'єму двигуна – від 6 до 12 літрів. Зливають ОЖ через пробки, розташовані зазвичай в блоці циліндрів і нижньому бачку радіатора.
Радіатор віддає тепло повітрю від ОЖ. Він складається з серцевини, верхнього і нижнього бачків і деталей кріплення. Для виготовлення радіаторів використовуються мідь, алюміній та сплави на їх основі. В залежності від конструкції серцевини радіатори бувають трубчасті, пластинчасті і стільникові. Найбільше поширення отримали трубчасті радіатори. Серцевина таких радіаторів складається з вертикальних трубок овального або круглого перерізу, що проходять через ряд тонких горизонтальних пластин і припаяних до верхнього і нижнього бачків радіатора. Наявність пластин покращує тепловіддачу і підвищує жорсткість радіатора. Трубки овального (плоского) перерізу краще круглих, так як поверхня охолодження їх більше; крім того, у разі замерзання ОЖ в радіаторі плоскі трубки не розриваються, а лише змінюють форму поперечного перерізу.
У пластинчастих радіаторах серцевина влаштована так, що охолоджуюча рідина циркулює в просторі, утвореному кожною парою спаяних між собою по краях пластин. Верхні і нижні кінці пластин, крім того, упаяні в отвори верхнього і нижнього резервуарів радіатора. Повітря, що охолоджує радіатор, просасывается вентилятором через проходи між спаяними пластинами. Для збільшення поверхні охолодження пластини зазвичай виконують хвилястими. Пластинчасті радіатори мають велику охолоджуючу поверхню, ніж трубчасті, але внаслідок ряду недоліків (швидке забруднення, велика кількість паяних швів, необхідність більш ретельного догляду) застосовуються рідше.
В серцевині стільникового радіатора повітря проходить по горизонтальних, круглого перетину трубок, омиваним зовні ОЖ. Щоб зробити можливою спайку кінців трубок, краї їх розвальцьовують так, що у перетині вони мають форму правильного шестикутника. Перевагою стільникових радіаторів є більша, ніж в радіаторах інших типів, поверхню охолодження.
У верхній бачок упаяні заливна горловина, закрита пробкою, і патрубок для приєднання гнучкого шланга, підвідного ОЖ до радіатора. Збоку наливна горловина має отвір для пароотводной трубки. В нижній бачок впаяний патрубок відвідного гнучкого шланга. Шланги прикріплені до патрубків стяжними хомутиками. Таке з'єднання допускає відносне зміщення двигуна і радіатора. Горловину герметично закриває пробка, ізолююча систему охолодження від навколишнього середовища. Вона складається з корпусу, парового (випускного) клапана, повітряного (впускного) клапана і запірної пружини. У разі закипання рідини в системі охолодження тиск пари в радіаторі зростає. При перевищенні певного значення паровий клапан відкривається і пара виходить через пароотводную трубку. Після зупинки двигуна рідина охолоджується, пара конденсується і в системі охолодження створюється розрідження. При цьому виникає небезпека здавлювання трубок радіатора. Для запобігання цього явища служить повітряний клапан, який, відкриваючись, пропускає всередину радіатора повітря.
Для компенсації зміни об'єму охолодної рідини внаслідок зміни температури в системі встановлюється розширювальний бачок. У деяких радіаторах немає заливної горловини, і заповнення системи охолоджувальною рідиною здійснюється через розширювальний бачок. У цьому випадку паровий і повітряний клапани розташовуються в його пробці. Мітки, нанесені на розширювальному бачку, дозволяють контролювати рівень ОЖ в системі охолодження. Перевірка рівня проводиться на холодному двигуні.

e-fee.ru

Призначення, загальна будова і принцип дії системи охолодження двигуна

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 16Следующая ⇒

При згорянні робочої суміші в циліндрах двигуна температура газів досягає 2500°С, а в середньому при роботі двигуна складає 800 – 900°С. Це викликає сильне нагрівання деталей і може привести до заклинювання поршнів в циліндрах, обгорання головок клапанів, вигоряння змащення, виплавляння вкладишів підшипників та інших несправностей. Для попередження цього в двигуні необхідно підтримувати певний тепловий режим, який забезпечується системою охолодження. Вона служить для відводу зайвого тепла від нагрітих деталей. В системі охолодження температура охолоджувальної рідини на всіх режимах роботи двигуна повинна підтримуватися в межах 80 – 100°С. На всіх автомобілях, які вивчаються, застосовуються рідинні системи охолодження закритого типу, які з’єднуються з атмосферою через спеціальні клапани при певному надлишковому тиску або розрідженні. Циркуляція охолоджувальної рідини здійснюється примусово за допомогою рідинного насоса. Для компенсації зміни об’єму охолоджувальної рідини при її нагріванні і охолодженні в системі є розширювальний бачок.

Загальний будова і принцип дії рідинної системи охолодження показані на рис. 10.

Основними елементами цієї системи є: сорочка охолодження, відцентровий насос охолоджувальної рідини, трубопроводи, радіатор, вентилятор, розширювальний бачок, термостат і датчик з покажчиком температури охолоджувальної рідини.

Термостат служить для прискорення прогріву двигуна після пуску і автоматичної підтримки оптимального теплового режиму двигуна під час руху.

При пуску холодного двигуна термосиловий елемент 6 термостата 8 знаходиться в крайньому лівому положенні, при якому основний клапан 7 закритий, а перепускний 5 відкритий. При роботі двигуна крильчатка 3 відцентрового насоса, який приводиться в обертання через пасову передачу від шківа колінчастого вала, захоплює охолоджувальну рідину з патрубка 4 і нагнітає її в сорочку 2 блоку і головки блоку циліндрів 15 двигуна 1. При цьому рідина віднімає зайве тепло від нагрітих частин, нагрівається сама і через відкритий перепускний клапан 5 термостата 8 буде знову надходити до насоса, тобто циркуляція буде відбуватися по малому колу, обминаючи радіатор (див. пунктирні стрілки I), що прискорює нагрівання двигуна. В міру прогріву двигуна термосиловий елемент 6 термостата нагрівається і переміщає клапани вправо, поступово закриваючи перепускний 5 і відкриваючи основний 7 клапани.

При цьому циркуляція рідини буде відбуватися по малому колу і одночасно, частково, по великому колу через радіатор 10 по патрубках 13 і 9 (див. положення клапанів 5 і 7). Коли двигун цілком прогріється і температура рідини досягне 85 – 95° С, перепускний клапан 5 цілком закриється, а основний 7 відкриється і циркуляція рідини буде відбуватися тільки по великому колу (див. суцільні стрілки II) в наступній послідовності: від крильчатки 3 насосу в сорочку 2 блоку і головки блоку циліндрів, по патрубку 13 в верхній бачок радіатора 10, через серцевину (по трубках) в нижній бачок 16. Охолоджена за допомогою вентилятора 14 рідина циркулює по патрубку 9, через відкритий клапан 7 термостата, по патрубку 4 знову до насоса, підтримуючи необхідний тепловий режим двигуна.

Розширювальний бачок 12 служить для компенсації змін об’єму рідини, який виникає при її розігріві і охолодженні під час роботи двигуна і після його зупинки.

Крильчатка вентилятора 14 може мати привід від спеціального електродвигуна, який включається автоматично в разі необхідності від датчика на радіаторі (на автомобілях ВАЗ–2108 і ЗАЗ), або може встановлюватися безпосередньо на валу водяного насоса і мати спільний з ним привід від шківа колінчастого вала за допомогою клинопасової передачі (автомобіль ВАЗ–2105).

Слід зазначити, що електропривід вентилятора, незважаючи на деяке ускладнення конструкції системи охолодження двигуна (наявність додаткового електродвигуна і датчика), підвищує ефективність її роботи, дозволяє відключати вентилятор при прогріві двигуна, а також під час руху автомобіля, забезпечуючи більш швидкий прогрів двигуна і більш стабільну його температуру, що особливо важливо в холодну пору року. При встановленні вентилятора на валу рідинного насоса і спільному їх приводі клиноподібним пасом, вентилятор працює постійно.

Система охолодження двигуна ВАЗ-2108 (рис. 11) має розбірний радіатор 16 (рис. 11, а), що складається з двох вертикальних пластмасових бачків 15 і 20, серцевини 22, виготовленої з ребристих алюмінієвих охолоджуючих пластин 18, і горизонтальних трубок 17. На правому бачку встановлений датчик 19 для вмикання і вимикання електродвигуна 13 вентилятора 23 і зливна пробка 21 радіатора. З метою поліпшення циркуляції рідини і тепловіддачі в лівому бачку є перегородка. Радіатор заповнюється охолоджувальною рідиною з розширювального бачка 8 по шлангу 7 через термостат 6.


Вентилятор 23 чотирилопатний, приводиться в дію від електродвигуна 13. Вмикання і вимикання електродвигуна під час роботи двигуна відбувається автоматично за допомогою датчика 19, встановленого в правому бачку радіатора, в залежності від температури охолоджувальної рідини, яка підтримується в межах 85 – 95°С за рахунок вмикання і вимикання электровентилятора. Кожух 14 вентилятора забезпечує створення спрямованого потоку повітря через серцевину радіатора з метою більш швидкого охолодження в ньому рідини.

Розширювальний бачок 8 виготовляється з напівпрозорої пластмаси. Верхній патрубок бачка шлангом 11 постійно з'єднаний з патрубком радіатора, що попереджає утворення парових пробок. Нижній патрубок бачка шлангом 7 з'єднується з додатковим патрубком термостата 6. Заливна горловина бачка герметично закрита пробкою (рис. 11, б). В пробці розширювального бачка містяться два клапани: випускний (паровий) клапан 30, який відкривається при надлишковому тиску в системі охолодження до 20 кПа і випускає частину пару в атмосферу, і впускний (повітряний) клапан 28, який відкривається при зниженні тиску в системі до 95 – 86 кПа (розрідження) внаслідок остигання або зливу рідини і пропускає в систему охолодження атмосферне повітря.

Рідинний насос (рис. 12) відцентрового типу створює примусову циркуляцію рідини і призначений для забезпечення рівномірного охолодження двигуна. Він складається з корпуса 4, в якому встановлений вал 8 на дворядному кульковому підшипнику 6. Підшипник стопориться гвинтом 5, заповнюється мастилом Літол-24 на заводі і надалі не змащується. На передньому кінці вала напресований зубчастий шків 7, а на задній – крильчатка 2. Ущільнення заднього кінця вала на виході його з корпуса досягається манжетою 1 з упорним ущільнювальним кільцем 3. Привід насоса здійснюється зубчастим пасом 25 (див. рис. 11) приводу розподільного вала.

 

Для попередження попадання охолоджувальної рідини в підшипник при пошкодженні манжети (сальника) в корпусі насоса є отвір 9, через яке рідина витікає назовні.

Термостат двоклапанний, нерозбірної конструкції, має чотири патрубки: два вхідних 10 і 4 (рис. 13), вихідний 5 і додатковий 14 для приєднання шланга від розширювального бачка. Термочутливий елемент складається зі стакана 8 з гумовою вставкою 9, між стінками яких міститься твердий наповнювач 15 (церезин – кристалічний віск), що має високий коефіцієнт об'ємного розширення. Всередині гумової вставки знаходиться стержень 11, закріплений в стійці основного клапана 1, що притискається до сідла конічною пружиною 13. На стійці основного клапана розміщається перепускний клапан 2 із пружиною 12.

При температурі охолоджувальної рідини нижче 80°С основний клапан цілком закритий (рис. 13, а), тому рідина з радіатора в насос не надходить, а циркулює по малому колу від відцентрового насоса в сорочку охолодження і через перепускний клапан назад до насоса, забезпечуючи більш швидкий прогрів двигуна. В міру нагрівання охолоджувальної рідини церезин в термостаті плавиться і, розширюючись, переборює опір пружини 13 (рис. 13, б), переміщаючи обидва клапани вгору. При температурі 94°С циркуляція по малому колу припиняється і вся рідина проходить через основний клапан 1 в радіатор.

 
 

Від системи охолодження рідина підводиться до впускного трубопроводу системи живлення і далі через шланг 2 до блоку підігріву карбюратора для підігріву пальної суміші, а через патрубок 4 – до нагрівника.

Заправка системи охолоджувальною рідиною і її доливання виконується через заливну горловину розширювального бачка. Для зливання охолоджувальної рідини із системи на двигуні є дві зливні різьбові пробки. Одна пробка 21 (див. рис. 11, а) розташована в нижній частині правого бачка радіатора, інша – в нижній частині сорочки охолодження блоку циліндрів.

Системи охолодження двигунів ВАЗ-2105 і -2106 (рис. 14) мають однакову будову. В них можуть застосовуватися як алюмінієві радіатори з пластмасовими бачками і трубчастою пластинчатою серцевиною (рис. 15, а), схожі за будовою з радіатором ВАЗ-2108, так і нерозбірні латунні радіатори з трубчастою стрічковою серцевиною (рис. 15, б), що мають заливну горловину. Заливна горловина радіатора закривається пробкою (рис. 15, в), в якій є випускний (паровий) і впускний (повітряний) клапани.

Випускний клапан 4 відкривається при підвищенні тиску в системі охолодження до 1,5 кгс/см2. Збільшення тиску в системі охолодження дозволяє підвищити температуру кипіння охолоджувальної рідини. При відкритому клапані рідина або пара відводяться в розширювальний бачок. Це знижує тиск в системі і охороняє від руйнування радіатор і патрубки.

Впускний клапан 5 відкривається при зниженні тиску в системі до 0,99 кгс/см2 внаслідок зменшення об’єму охолоджувальної рідини або конденсації пари рідини при остиганні двигуна. При цьому в радіатор надходить рідина з розширювального бачка, що запобігає здавлюванню трубок серцевини радіатора під дією атмосферного тиску повітря.

На відміну від ВАЗ-2108, термостат двигунів ВАЗ–2105 і –2106 не має додаткового патрубка 14 (див. рис. 13) для приєднання шланга розширювального бачка, а рідинний насос приводиться в дію клиноподібним пасом, який надягається на шківи колінчастого вала, генератора і рідинного насоса. На ВАЗ-2105 вентилятор 6 (див. рис. 14) може встановлюватися на маточину 12 (рис. 16) вала рідинного насоса і мати з ним єдиний привід від шківа 11 або мати електропривод, як в ВАЗ–2108.

Рідинний насос відцентрового типу діє аналогічно насосу ВАЗ–2108 і відрізняється від нього тільки конструкцією приводу, вала 4, на маточині 12 якого болтами 1 кріпиться гладкий шків 11 для приводу насоса клиноподібним пасом.

Зливні краники на двигуні ВАЗ–2105 розташовані з лівої сторони на нижній частині блоку циліндрів і на радіаторі.

Система охолодження двигуна МеМЗ–245 має будову і дієаналогічно системі охолодження ВАЗ–2108, але на відміну від неї має трипатрубковий термостат (як в ВАЗ-2105 і –2106). Зливні пробки встановлені на радіаторі і в нижній частині блоку циліндрів.

 




infopedia.su

Система охолодження двигуна. Принцип роботи. — e-fee.ru

Система охолодження двигуна. Принцип роботи.
1 - Салонний опалювач
2 - "Гарячі шланги" для салонного обігрівача
3 - Клапан надлишкового тиску (заливна горловина)
4 - Термостат
5 - Верхній патрубок (з гарячою ОЖ)
6 - Радіатор
7 - Вентилятор
8 - Водяний насос
9 - Охолодження трансмісії
10 - Нижній патрубок (з охолодженої ОЖ)
11 - Розширювальний бачок
У кожного сучасного автомобіля обов'язково є система охолодження двигуна. У цю систему входить кілька елементів: розширювальний бачок, термостат, вентилятор, насос, з'єднувальні шланги, датчик температури, сорочка охолодження блока циліндрів, охолоджуюча рідина, і, звичайно ж, радіатор. Радіатор – найбільш головний елемент всієї системи охолодження. Завдяки йому підтримується робоча температура двигуни. Він також запобігає перегрів. Якщо ж робоча температура двигуна буде перевищувати допустимі норми, він може заклинити, і без капітального ремонту двигуна тут не обійтися. Принцип роботи охолоджуючої системи полягає в тому, що рідинний насос качає повітря по колу, таким чином, щоб охолоджуюча рідина омивала стінки блока циліндрів. Постійна циркуляція відводить тепло від гарячих елементів двигуна. Після цього нагріта рідина перетікає в радіатор, і вже в ньому віддає тепло назовні в атмосферу. Далі, вже охолоджена рідина повторює цей цикл. Радіатор є своєрідним пристроєм охолодження рідини. Для того щоб процес охолодження рідини відбувався швидше, встановлюється вентилятор, завдяки якому повітря нагнітається на поверхню радіатора. Даний вентилятор включається в той момент, коли робоча температура двигуна підвищується. Як правило, роль охолоджуючої рідини відіграють тосол і антифриз. Багато водіїв, заради економії на охолоджуючої рідини, в систему охолодження просто заливають дистильовану воду. Хоча робити цього зовсім не варто. Від постійного використання води в якості охолоджуючої рідини в системі охолодження можуть утворюватися відкладення і корозія. А це приводить до зниження строку служби всієї системи охолодження. Тому рекомендується застосовувати тільки спеціальні рідини. Обсяг необхідної рідини залежить від загального об'єму системи охолодження. Радіатори можуть мати різні конструкції. Найбільш поширені з них – це стрічкові та пластинчасті радіатори. Так як пластинчасті радіатори мають значно більшу вагу, вони поступово відходять у минуле. Сучасні виробники все частіше віддають перевагу стрічковим радіаторів. Зазвичай такі радіатори виготовляються з алюмінію. Це пов'язано з тим, що він має добре проводити тепло, покращуючи роботу всієї охолоджувальної системи. А завдяки легкості таких радіаторів, капот автомобіля не перевантажувати зайвою вагою, тим самим відбувається економія палива.

e-fee.ru

СИСТЕМА ОХОЛОДЖЕННЯ. Система охолодження двигуна - рідинна, закритого типу, з примусовою циркуляцією охолоджувальної рідини.

Система охолодження двигуна - рідинна, закритого типу, з примусовою циркуляцією охолоджувальної рідини.

Під час роботи двигуна циркуляція рідини в системі охолодження створюється відцентровим насосом 10, що приводяться в дію клиновидним ременем від шківа колінчастого вала.

Система охолодження працює наступним чином. Водяний насос 10 забирає рідина з нижнього бачка радіатора і нагнітає її по каналами в кришці розподільних шестерень, у водяні сорочки відповідно правого і лівого рядів циліндрів. Далі по каналах кожної з водяних сорочок рідина піднімається вгору, омиває зовнішню поверхню гільз циліндрів і, поглинаючи тепло, нагрівається. Під натиском, створюваним насосом, рідина піднімається вище і надходить у водяні сорочки головок циліндрів за напрямних отворів і в першу чергу до найбільш нагревающимся місцях - випускним клапанами і склянках форсунок.

Омиваючи і охолоджуючи зовнішні поверхні камер згоряння, випускних трубопроводів, направляючих клапанів і склянок форсунок, рідина додатково нагрівається.

З головки циліндрів нагріта рідина виходить з двох каналами в водозбірні трубопроводи, наявні на обох рядах циліндрів блоку. З водозбірних трубопроводів через термостати 4 нагріта рідина по двом дюрітовим (прогумованим) шлангах надходить у верхній бачок радіатора, з якого по трубках опускається в нижній бачок. Проходячи по трубках радіатора, гаряча рідина охолоджується потоком повітря, створюваним вентилятором.

Охолоджена в радіаторі рідина знову нагнітається з нижнього бачка водяним насосом у водяні сорочки двигуна.

Коли температура охолоджуючої рідини опускається нижче 70 °З, а також на початку прогріву двигуна, коли температура рідини ще не досягла 70 °С, термостати автоматично направляють весь потік рідини безпосередньо до водяного насосу по перепускний трубці повз радіатора. При такий циркуляції рідини з відключеним радіатором двигун прогрівається швидко за рахунок тепла, що виділяється при згорянні палива.

При підвищенні температури рідини вище 70 °С термостати відкриваються і рідина з водозбірних трубопроводів надходить знову в радіатор, а звідти в водяний насос.

Найкращою температурою охолоджуючої рідини на виході з головки циліндрів є 75-98 °С. Двигун при цьому тепловому режимі розвиває максимальну потужність, витрачає найменшу кількість палива і працює з мінімальними износами.

Температуру охолоджуючої рідини регулюють (крім термостатів) також за допомогою шторки радіатора, управління якою здійснюється кільцем ланцюжки з кабіни водія.

Температура охолоджуючої рідини контролюється дистанційним покажчиком температури рідини, встановленим на щитку приладів у кабіні водія.

Водяний насос ( 26) - відцентрового типу, встановлений з правої сторони кришки розподільних шестерень.

Всередині корпуса 2, виготовленого з алюмінієвого сплаву, обертається крильчатка 9, відлитий із сірого чавуну. Крильчатка напрессована на вал 11, на якому з протилежного боку закріплений розбірний регульований шків, що складається з маточини 23 і боковини 24 шківа. Між маточиною і боковиною встановлені сталеві регулювальні прокладки 25 товщиною 1 мм, з допомогою яких регулюється натяг ременя приводу насоса.

Вал насоса обертається в двох кулькових однорядних підшипниках, встановлених в корпусі.

 

Для запобігання попадання рідини в порожнину зі змазкою на частину валу, що знаходиться всередині крильчатки, встановлений сальник торцевого типу (манжета 8).

Текстолітові шайба 6 має чотири виступи, що входять до відповідні прорізи крьшьчатки, і таким чином обертається разом з валом 11. Шайба притискається пружиною 7 до полірованого торця втулки 3 з нержавіючої сталі, запресованим у корпус, і створює рухоме ущільнення.

Манжета 8 з маслобензостой-кою гуми з одного боку обоймами притискається до валу, а з іншого - пружиною 7 до шайбі 6 і тим самим ущільнює зазор між шайбою і валом. Манжета, пружина і шайба, вставлені в крильчатку, зафіксовані стопорним пружинним кільцем 5.

Корпус насоса закритий кришкою 10, ущільнюваного прокладкою з па-ронита. У корпус укручений ніпель 14, з'єднує насос з перепускний трубою, через яку перепускается рідина з блоку циліндрів у процесі розігрівання двигуна при закритих термостатах.

Вентилятор ( 27) призначений для створення інтенсивного потоку повітря між радіаторними трубками, в яких охолоджується рідина, перетекающая з верхнього бачка радіатора в нижній.

Привід вентилятора - всмоктувальні, здійснюється безпосередньо від шестерні 10 розподільного валу.

Чавунний корпус 7 вентилятора прикріплений до кришці 9 розподільних шестерень болтами. Вал 6 вентилятора обертається в двох кулькових підшипниках, встановлених в корпусі. На передньому кінці вала є пружна муфта, до якої прикріплена болтами ше-стилопастная крильчатка 11, обертається в кожусі радіатора. Кожух закріплений на рамці радіатору та збільшує кількість проходить повітря.

Пружна муфта складається з корпусу 3 і маточини 1, які приклеєні з різних сторін до гумового кільця 2.

Таким чином, при пуску двигуна і при різкій зміні числа обертів колінчастого вала сила інерції, що виникає від маси крильчатки, буде поглинатися пружністю гумового кільця, внаслідок чого вал вентилятора розвантажується від зайвих скручивающих зусиль.

На валу за допомогою шпонки закріплений шків 5 для приводу компресора і генератора. На задньому кінці вала на шліці насаджена ведена шестерня 8 привода вентилятора. Для запобігання витікання масла з корпусу вентилятора в його вихідний отвір запресований сальник 4.

Радіатор - тр у бчат про-стрічковий (змійковий), з трубками овального перерізу, складається з верхнього і нижнього бачків, сполучених між собою трубок серцевини радіатора, а також бічними стійками, створюючими рамку. Трубки упаяні в бачки. Верхній бачок має горловину, що закривається герметичною пробкою і забезпечену пароотводящей трубкою. Бачки мають патрубки, що з'єднують за допомогою гнучких гумотканинних шлангів радіатор з іншими агрегатами системи охолодження.

Трубки радіатора - луджені, що покращує тепловіддачу і оберігає їх від корозії. Для збільшення поверхні охолодження між трубками по всій їх довжині встановлена гофрована латунна стрічка (ширина її дорівнює товщині радіатора), яка припаяна до трубок в місцях дотику. У пробці радіатора є два клапана (випускний і впускний), що з'єднують систему охолодження з атмосферою.

Випускний клапан відкривається При підвищенні тиску пари в системі до .0,7 - 1 кгс/см2 і випускає назовні пар через пароотводную слухавку. Впускний клапан відкривається при розрідженні 0,01-0,13 кгс/см2 і впускає атмосферне повітря в радіатор. Випускний клапан, що відкривається при підвищеному тиску, дає можливість підвищити крапку кипіння рідини в системи до ; 119,°З ,і, отже, працювати на підвищеному тепловому режимі.

Радіатор встановлений на кронштейнах рами на гумових подушках, і додатково прикріплений розтяжками до поздовжніх балок рами.,

Термостати ( 28)-двох-клапанні, гармошечного типу TG-6A (по одному на кожен ряд .цилиндров), встановлені в спеціальних коробках, які з допомогою гвинтів кріпляться до верхніх водяним трубах. Між корпусом термостата і перегородкою коробки встановлена гумова ущільнювальна прокладка. У термостатной коробці утворені дві порожнини: нижня з боку водяної труби, поєднана перепускний трубою

з всмоктувальний патрубок водяного насоса (малий контур циркуляції рідини), та верхня - з'єднана з верхнім бачком радіатора.

Гофрований, герметично закритий (запаяний) балон 2 заповнений на !/2 обсягу легкоиспаряю-відрізняється рідиною. Дно балона прикріплено обоймою 1 до корпусу термостата. Протилежний торець балона закритий кришкою 4, з якої через шток 8 з'єднаний центральний клапан 7. Одночасно з кришкою балона жорстко з'єднаний кільцевий клапан 6. Отвір у штоку призначено для заповнення балона рідиною і запаюється з попередньо вставленого кульці.

Корпус термостата 3 виготовлений з латуні і має два бічні вікна 5, призначених для пропуску охолоджуючої рідини по малому кільця циркуляції, коли двигун ще не прогрілося до робочої температури ( 28,Й). Ці вікна закриваються кільцевим клапаном 6 при повному відкритті центрального клапана 7 ( 28,6). При складанні термостат відрегульований таким чином, що центральний клапан починає відкриватися при температурі охолоджуючої рідини 70°С. Повне відкриття клапана настає при температурі рідини 85 °С. Максимальний хід центрального клапана 9 мм.

 

Технічне обслуговування

 

Від справної роботи системи охолодження значною мірою залежать паливна економічність, що розвивається потужність і термін служби двигуна. Для нормальної роботи системи охолодження необхідно виконувати наступні умови.

Заповнювати систему охолодження чистою м'якою водою. Для цього краще всього використовувати дощову воду, вільну від механічних домішок і розчинених солей.

Жорстку воду слід пом'якшувати каустичною содою (6-7 г на 10 л води) або тринатрийфосфатом (10 -20 г на 10 л води). Для пом'якшення води необхідну кількість каустичної соди або тринатрий-фосфату насипають у невеликий посуд, наливають воду і ретельно перемішують до повного розчинення. Потім дають розчину відстоятися протягом 10-20 хв і виливають його в бочку з водою, призначеної для заправки автомобілів, і знову перемішують. Після цього вода повинна відстоятися протягом 2-3 год, потім її можна заливати в систему охолодження.

Воду в радіатор треба заливати через лійку з дрібною сіткою, користуючись чистим посудом.

При роботі в умовах жаркого клімату, при високих температурах навколишнього повітря, якщо двигун перегрівається, можна зняти з нього термостати, заглушивши пробкою перепускного трубку, що з'єднує коробки термостатів з водяним насосом.

Воду в систему охолодження прогрітого двигуна доливають поступово і обов'язково при працюючому двигуні. Не можна доливати холодну воду у перегрітий двигун, так як від різкого перепаду температури можуть виникнути тріщини або деформації головок і сорочки охолодження блоку циліндрів.

Не можна допускати підтікання охолоджуючої рідини і ослаблення кріплень деталей системи охолодження. Значна частина несправностей в системи охолодження відбувається із-за витоку охолоджуючої Рідини.

Найбільш імовірними місцями підтікання є сальники водяного насоса, з'єднання шлангів з патрубками і трубок радіатора з його бачками, а також спускні краники. Герметичність системи охолодження слід перевіряти щодня.

При несправному сальниковом ущільненні крильчатки водяного насоса рідина буде витікати назовні через дренажний отвір на корпусі водяного насоса, що оберігає підшипники валу, водяного насоса від руйнування.

Не дозволяється усувати текти рідини з насоса закупоркою дренажного отвору. Насос з несправним сальником необхідно ремонтувати. Підтікання в місцях з'єднання шлангів усувають підтяжкою хомутиків, а при пошкодженні шлангів їх замінюють.

Необхідно постійно стежити за правильним натягом приводного ременя водяного насоса. Нормально натягнутий ремінь при натисканні великим пальцем руки на середину ременя із зусиллям 3 кгс повинен прогинатися на 10 - 15 мм. Натяг ременя регулюється прокладками. При слабкому натягу ременя відвертають гайки кріплення боковини шківа і знімають одну-дві регулювальні прокладки, ставлять їх на зовнішню сторону боковини та загортають гайки, провертаючи шків після підтяжки кожної гайки. Потім перевіряють натяг ременя. Регулювальні прокладки зі шківа не знімають, так при заміні старого ременя новим всі прокладки повинні бути знову встановлені між маточиною і знімною боковиною шківа.

Прослизання ременя може відбуватися із-за попадання на нього олії.

У цьому випадку замаслений ремінь протирають ганчіркою, злегка змоченою в бензині.

При кожному ТО-1 підшипники водяного насоса змащувати мастилом Літо л-24 по ГОСТ 21 150-75.

Мастило подається до підшипників через прес-маслянку механічним або ручним солидолонагнетателем до появи свіжої мастила з верхнього контрольного отвору.

Перевіряти роботу термостатів та стан їх прокладок при підготовці автомобіля до зимових умов експлуатації, а також при порушенні температурного режиму двигуна автомобіля.

Для перевірки термостатів їх необхідно зняти з двигуна і опустити разом з термометром в посудину з водою, нагрітою до температури 90- 100 °С; потім при поступовому охолодженні води простежити за температурою початку і кінця закриття клапана термостата.

Клапан справного термостата обов'язково повинен почати закриватися при температурі 81 - 85 °С і повністю закритися при температурі 68-72°С.

Несправний термостат слід замінити новим.

Накип та бруд на поверхні термостата видаляють паличкою, заточеною у вигляді лопатки, а потім ретельно змивають струменем води.

Промивати систему охолодження. Це необхідно робити два рази на рік при підготовці автомобіля до зимових і літніх умов експлуатації з метою видалення з неї накипу, іржі і опадів.

Коли відкладення накипу незначні, систему рекомендується промивати за допомогою промивного пістолета.

Двигун і радіатор промивають роздільно. Щоб іржа, накип і осад з сорочки охолодження двигуна не засмічували радіатор, термостати перед промиванням знімають з двигуна.

Напрямок струменя повинне бути зворотним напрямом руху води під час роботи двигуна.

Промивати систему охолодження слід до тих пір, поки виходить з двигуна вода буде абсолютно чистою.

Для промивки радіатора від'єднують його шланги від двигуна і при закритій пробці підводять воду спочатку до верхнього патрубка радіатора, щоб видалити в першу чергу всю грязь, що накопичилася в нижньому бачку, а потім змінюють напрям потоку води на протилежне і промивають до тих пір, поки виходить з верхнього бачка вода стане абсолютно чистою.

Перед промиванням радіатора слід переконатися в тому, що він не засмічений, так як в противному випадку сильна струмінь води може викликати пошкодження радіатора.

Накип із системи охолодження рекомендується видаляти з допомогою розчину технічного трилона Б (ТУ МХП-4182-54) у воді з концентрацією 20 г трилона на 1 л води.

Трилон - порошок білого кольору, не отруйний, легко розчиняється у воді, не викликає спінювання води при її нагріванні і кип'ятінні. Зайва кількість трилона не шкодить деталей системи охолодження двигуна.

Розчин трилона заливають у систему охолодження.

Після одного дня роботи двигуна (не менше 6-7 год) відпрацьований розчин зливають і заливають свіже. Промивання триває протягом чотирьох-п'яти днів.

Після закінчення промивання в систему охолодження двигуна заливають воду, що містить в 1 л 2 м трилона.

bibliograph.com.ua

Система охолодження

рідинна Система охолодження двигуна (з примусовою циркуляцією рідини), герметична, з розширювальним бачком.
Систему заповнюють рідиною на основі етиленгліколю (антифризом), що не замерзає при температурі навколишнього середовища до -40 °C

Примітка
Порядок заміни охолоджуючої рідини описаний у підрозділі «Заміна охолоджуючої рідини».

Попередження
Не рекомендується заповнювати систему охолодження водою, так як до складу антифризу входять антикорозійні та антивспенивающие присадки, а також присадки, що перешкоджають відкладенню накипу.
Охолоджуюча рідина токсична! Уникайте вдихання парів і попадання на шкіру.
Своєчасно усувайте порушення герметичності системи охолодження, щоб уникнути попадання парів охолоджуючої рідини в салон автомобіля при його експлуатації. Ваше здоров'я дорожче, ніж новий патрубок системи охолодження або тюбик герметика!

Рис. 5.11. Термостат в зборі

 

Рис. 5.12. Електровентилятор радіатора системи охолодження

В систему охолодження двигуна вхог розширювальний бачок, радіатор, водяний насос і виконана в литві трубка охолодження двигуна, навколишнє  циліндрів в блоці, камери згоряння, газові канали в головці блоку, а також радіатор отопітеля салону. В систему включено також теплообмінник для охолодження масла двигуна, встановлений на двигун зі сторони радіатора.
Нормальний тепловий режим двигуна визначається температурою охолоджуючої рідини, яка підтримується автоматично за допомогою термостата в діапазоні 90-100 °C
Радіатор (рис. 5.9) з вертикальним потоком рідини, з трубчасто-стрічкової алюмінієвої серцевиною і пластмасовими бачками В лівій частині нижнього бачка знаходиться пробка зливного отвору. В бачках виконані підвідний і відвідний патрубки шлангів до водяній сорочці двигуна, патрубки шлангів, що сполучають радіатор з розширювальним бачком.
У верхній частині радіатора знаходиться наливна горловина з патрубком парового шланга, що з'єднує радіатор з розширювальним бачком. Горловина герметично закрита пробкою з двома клапанами: впускним і випускним. Випускний клапан відкривається при тиску 83-110 кПа (0,83-1,10 кгс/см’), забезпечуючи підвищення температури початку закипання охолоджуючої рідини і попереджаючи інтенсивне пароутворення. При охолодженні її об'єм рідини зменшується і в системі створюється розрідження. Впускний клапан в пробці відкривається при розрідженні близько 7 кПа (0,07 кгс/см2) і пропускає охолодну рідина з розширювального бачка в радіатор.

Примітка
Справність клапанів пробки радіатора дуже важлива для нормальної роботи системи охолодження. Однак при виникненні проблем (наприклад, закипання охолоджуючої рідини) автолюбителі звертають увагу тільки на роботу термостата і забувають перевірити клапани. Негерметичність випускного клапана приводить до зниження температури закипання охолоджуючої рідини, а його заклинювання в закритому стані - до аварійного підвищення тиску в системі, що може викликати пошкодження радіатора і шлангів.

Розширювальний бачок служить для компенсації мінливого обсягу охолоджуючої рідини в залежності від її тем ператури. Бачок виготовлений з напівпрозорого пластмаси. На його стінки нанесені мітки «МАХ» і «МIN» для контролю рівня охолоджуючої рідини, зверху розташована наливна горловина, закрита пластмасовою пробкою.
Водяний насос (рис. 5.10) відцентрового типу забезпечує примусову циркуляцію рідини в системі охолодження, встановлений в передній частині блока циліндрів і приводиться в обертання зубчастим ременем приводу газорозподільного механізму. Вісь обертання шківа насоса виконана ексцентрично осі його корпусу, що дозволяє поворотом корпусу навколо осі регулювати натяг ременя. В насосі встановлені закриті підшипники, що не потребують поповнення мастила. Насос ремонту не підлягає, при відмові (текти рідини або пошкодження підшипників) його замінюють в зборі.
Термостат (рис. 5.11) з твердим термочутливим наповнювачем підтримує нормальну робочу температуру охолоджуючої рідини і скорочує час прогріву двигуна.
Він встановлений на голівці блоку циліндрів в її задній частині в алюмінієвому розбірному корпусі. При температурі охолодної рідини до 87 °С термостат повністю закритий, рідина циркулює по малому контуру, минаючи радіатор, що прискорює прогрів двигуна При температурі 87 °С термостат починає відкриватися, а при 102 °З відривається повністю, забезпечуючи циркуляцію рідини через радіатор.
Електровентилятор (рис. 5.12) з пластмасовою п'ятилопасний асиметричної крильчаткою забезпечує продувку радіатора повітрям при невеликих швидкостях руху автомобіля в основному в міських умовах або на гірських дорогах, коли зустрічний потік повітря недостатній для охолодження радіатора.
Для підвищення ефективності роботи вентилятор встановлений в кожусі і прикріплений до нього в трьох точках через гумові подушки. Кожух, в свою чергу, прикріплений у чотирьох точках до радіатора.
Керує електровентилятором блок управління двигуном, який отримує інформацію про температуру охолоджуючої рідини від датчика температури охолоджуючої рідини, розташованого у водяній сорочці головки блоку циліндрів. Коли температура охолоджуючої рідини досягне 95 °З вентилятор включається з малою швидкістю обертання. При температурі рідини 99 °З блокуправления через термореле включає велику швидкість обертання вентилятора. При зниженні температури охолоджуючої рідини до 87 °З електровентилятор вимикається.
На автомобілях з кондиціонером встановлений додатковий електровентилятор, призначений для обдування теплообмінника кондиціонера. В цьому випадку для включення електровентиляторів блок управління двигуном додатково використовує інформацію від датчиків високого і низького тиску кондиціонера. При включеному кондиціонері додатковий електровентилятор радіатора системи охолодження включається з малою швидкістю до моменту досягнення рідиною температури 99 °С або до моменту досягнення певного тиску на виході компресора кондиціонера. Після досягнення зазначених умов блокуправления включає велику швидкість електровентилятора.

 

v-tochku.com.ua

Повітряне охолодження — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Система активного охолодження Cooler Master V8 для компьютерного процесора Решітка системи повітряного охолодження побутового кондиціонера

Повітряне охолодження — охолодження деталей машин, агрегатів або інших елементів, яке досягається за рахунок теплообміну між об'єктом охолодження та повітрям.

Ефективність охолодження визначається кількістю теплової енергії, яка відводиться з одиниці площі охолоджуваної поверхні, яка, в свою чергу, визначається різницею температур повітря і охолоджуваної поверхні, масою повітря та площею охолоджуваної поверхні. Для збільшення площі та відводу нагрітого повітря від охолоджуваної поверхні облаштовують радіатори та забезпечують їх примусовий обдув, а в окремих системах, наприклад побутових кондиціонерах — примусове зволоження зони теплообміну.

Перевагами систем з повітряним охолодженням є менша вага та простота виготовлення; недоліками — більші габарити, нерівномірність температури в різних точках охолоджуваного об'єкта, що є наслідком низької теплоємності та теплопровідності повітря та призводить до низької тепловіддачі. Як наслідок, ці системи застосовують в авіаційних, мотоциклетних і деяких спеціальних двигунах, для яких переваги таких систем є вирішальними, а недоліки несуттєвими.

Принципи повітряного охолодження також застосовуються в градирнях. Їх висока ефективність (як і, наприклад, в побутових кондиціонерах) досягається випаровуванням рідини (води) в зоні теплообміну, за рахунок чого істотно зростає ефективність системи.

При повітряному охолодженні повітря повинне бути холоднішим за охолоджуваний об'єкт або поверхню. Це обумовлено другим законом термодинаміки, який визначає, що тепло може рухатись лише від більш нагрітого тіло до більш холодного. В окремих випадках за рахунок випаровування рідини в зоні теплообміну вдається досягти температури, нижчої за температуру повітря.

Розрахунок систем повітряного охолодження ускладнюється необхідністю врахування умов конвекції повітря, аеродинамічного опору охолоджуваної поверхні тощо, тому конструювання систем повітряного охолодження виконується переважно за результатами експериментів.

uk.wikipedia.org

Для чого призначається система охолодження двигуна?

Стр 1 из 8Следующая ⇒

 

1). Правильна відповідь відсутня

2). Для охолодження кривошипно-шатунного механізму

3). Для охолодження двигуна

4). Для підтримання оптимального теплового режиму двигуна, регулювання відведення тепла від найбільш гарячих деталей, які нагріваються в результаті тертя або контакту з гарячими газами +

 

Л2, с.130

 

Для чого необхідне розширювальний бачок?

 

1). Для компенсації зміни обсягу й тиску охолодної рідини при її нагріванні й охолодженні +

2). Для охолодження рідини

3). Для зберігання охолоджуючий рідини

4). Для підігріву гидкості

 

Л2, с.133

 

Чим рекомендується заповняти систему охолодження дизеля взимку?

 

1). Антифризом +

2). Дизельним паливом

3). Розчином кальцинованої соди у воді

4). Дистильованою водою

 

Л2, с.130

Наслідки надмірного охолодження працюючого двигуна

 

1). Підвищується тиск

2). Відкриття повітряного клапана, перевитрата охолодної рідини

3). Підвищене спрацювання деталей, передчасне займання палива

4). Паливо погано випаровується і згоряє, знижується потужність і економічність +

 

Л2, с.133

Які агрегати систем охолодження дизелів спільно приводяться до руху?

 

1). Радіатор і термостат

2). Насос і радіатор

3). Насос і вентилятор +

4). Клапан і насос

Л2, с.130

 

Як регулюється температура у системі охолодження?

 

1). Насосом і вентилятором

2). Шторкою радіатора, клапаном термостата і швидкістю обертання вентилятора і водяного насоса

3). Швидкістю обертання водяного насоса, відкриванням жалюзі, зміною кількості охолодної рідини

4). Клапаном термостата і шторкою радіатора +

 

Л2, с.130

 

Як злити воду із системи охолодження двигуна?

 

1). Відкрити зливні крани радіатора й обох рядів циліндрів +

2). Відкрити пробку радіатора і кран зливу води з радіатора і двигуна

3). Відкрити кришку радіатора, кран зливу води з радіатора і двигуна

4). Правильна відповідь відсутня

 

Л2, с.133

36. Як рухається рідина в системі охолодження двигуна по "великому кругу"?

 

1). Від насоса у сорочку блок-картера, потім у голівки рядів циліндрів і в насос через термостат

2). З верхньої труби радіатора йде до насосу, звідти далі у сорочку блок-картера, потім у голівки рядів циліндрів і нижню трубу радіатора

3). З нижньої труби радіатора йде до насосу, звідти далі у сорочку блок-картера, потім у голівки рядів циліндрів й верхню трубу радіатора +

4). Головка циліндра та блок-циліндра

 

Л2, с.133

 

37. Насос для ручного підкачування палива використовується …

 

1). Правильна відповідь відсутня

2). У випадку виходу з ладу насоса з механічним приводом

3). Для збільшення тиску в системі

4). Для видалення повітря із системи +

 

Л2, с.67

Тиск впорскування палива форсункою в циліндр залежить від

 

1). Тиску перед форсункою

2). Діаметра отворів, що розпилюють паливо

3). Зусилля стиску пружини форсунки +

4). Діаметра сопел форсунки

 

Л2, с.100

 

39. Паливопідкачувальний насос використовується для:

 

1). Подолання опору фільтрів грубого очищення

2). Подолання опору фільтрів тонкого очищення +

3). Подачі палива з бака у фільтри

4). Подачі палива до форсунки

Л2, с.68

 

Яке призначення системи живлення газом ДВЗ із іскровим запалюванням?

 

1). Своєчасної і у потрібній кількості подачі газу в циліндри ДВЗ +

2). Готування газу в редукторі

3). Подачі газу в циліндри ДВЗ

4). заповнення системи газом

Л3, с.29

Яке октанове число пропан-бутану?

 

1). 60 од

2). 105 од +

3). 150 од

4). 200од

Л3, с.30

Як здійснюється привод пускового карбюраторного двигуна?

 

1). Від згорання робочої суміші в циліндру +

2). Від колінчастого вала дизеля через редуктор

3). Клинопасовою передачею від колінчастого вала дизеля

4). Від електростартера або заводної рукоятки

 

Л1, с.146

 

Як називається привод ВВП, якщо ВВП приводиться від кожуха зчеплення?

 

1). Правильна відповідь відсутня

2). Залежний

3). Незалежний

4). Синхронний +

 

Л1, с.253

 

44. Трансмісія призначена для:

 

1). Передачі обертання від двигуна на колеса

2). Зміни крутного моменту й швидкості руху по величині й напрямку й відокремлення від двигуна +

3). Відключення двигуна від трансмісії

4). Зміни напрямку руху

 

Л1, с.158

 

Який принцип дії зчеплення трактора?

 

1). Відповідь відсутня

2). Інерційний

3). Магнітний

4). Фрикційний +

 

Л1, с.171

 

Який диск зчеплення має демпферний механізм?

 

1). Ведений +

2). Ведучий

3). Проміжний

4). Маховик

Л1, с.162

 

47. Перетворення (підвищення) крутного моменту, що передається від двигуна до коліс автомобіля або трактора здійснюється в:

1). Ходової частини

2). Механізмах трансмісії +

3). Механізмах управління

4). Додатковому обладнанні автомобіля

 

Л1, с.158

 

48. Передача, при ввімкненні якої загальне передаточне відношення коробки передач більше одиниці, називається:

1). Прискорюючою

2). Підвищуючою

3). Прямою

4). Знижуючою +

 

Л1, с.174

 

В якій відповіді правильно вказаний пристрій, що запобігає мимовільному вимкненню передач?

1). Синхронізатор

2). Фіксатор +

3). Замок

4). Вилка

 

Л1, с.175

 

50. В коробці передач одночасному включенню двох передач запобігає:

1). Фіксатор

2). Синхронізатор

3). Замок +

4). Шток

 

Л1, с.175

 

51. Безшумне ввімкнення передач в коробці забезпечує:

1). Шток

2). Вилка

3). Фіксатор

4). Синхронізатор +

 

Л1, с.175

 

52. Коробка передач необхідна для:

 

1). Приводу робочих органів машин

2). Короткочасного розриву крутного моменту

3). Зміни передаточного числа трансмісії +

4). Зупинки транспорту

 

Л1, с.175

 

53. На автомобілях з довгою базою для скорочення довжини карданного валу встановлюють:

1). Пружний карданний шарнір

2). Проміжну опору +

3). Карданний шарнір рівних кутових швидкостей

4). Жорсткий карданний шарнір з голчастим підшипниками

 

Л1, с.188

 

54. Проміжна опора, що встановлюється в карданній передачі, виконана у вигляді:

1). Гумової муфти, підвішеної в сталевому корпусі до поперечини рами автомобіля +

2). Шарикопідшипника, встановленого в гумовій обоймі

3). Шліцьової муфти з валом, що ковзає по ній

4). Чотирьох кульок, вільно встановлених у вилках, і п'ятої нерухомої кульки

 

Л1, с.188

 

55. При рознесеній головній передачі планетарна передача розміщується в:

1). Коробці передач

2). Ведучому мосту +

3). Роздаточній коробці

4). Колесах автомобіля

 

Л1, с.194

 

Скільки ведучих мостів може бути у автомобілях?

 

1). Від одного до трьох +

2). Один

3). Два

4). Чотири

 

Л1, с.194

 

57. Міжколісний диференціал встановлюється між:

 

1). Правим ведучими колесами однієї осі автомобіля

2). Муфтою зчеплення та КПП автомобіля

3). Правим і лівим ведучими колесами однієї осі автомобіля +

4). Двигуном та коробкою передач

 

Л1, с.198

 

Що є пружним елементом в торсіонній підвісці?

 

1). Листова напівеліптична ресора

2). Сталевий стрижень +

3). Гумова подушка

4). Гвинтова пружина

 

Л1, с.204

 

Що означає колісна формула 4х4?

 

1). Загальне число коліс 4 та число ведучих коліс 4 +

2). Число ведучих коліс 4

3). Загальне число коліс 4

4). Марку автомобіля

 

Л2, с.230

 

60. Рульове керування призначене для:

 

1). Зупинки

2). Стійкого збереження заданого напрямку руху

3). Забезпечення поворотів і розворотів

4). Забезпечення заданого напрямку руху +

 

Л1, с.224

 

61. Поворот передніх керованих коліс на різні кути забезпечується за допомогою:

 

1). Кермової трапеції +

2). Кермового механізму

3). Кермового привода

4). Сошки

 

Л1, с.224

 

Для чого призначена стоянкова гальмова система автомобіля?

 

1). Для зниження його швидкості до повної зупинки

2). Для зупинки автомобіля в разі відмови робочої гальмової системи

3). Для утримування зупиненого автомобіля на місці, щоб не допустити його самочинного рушання (наприклад, на схилі) +

4). Для зупинки автомобіля в разі відмови робочої гальмової системи

 

Л1, с. 230

 

Як приводять в дію стояночне гальмо?

 

1). Підняттям важеля стояночного гальма (у побуті – «ручника») у верхнє положення +

2). При натисканні на педаль гальма

3). Двигуном

4). Включенням муфти зчеплення

 

Л1, с.230

Що означає буква А у маркуванні акумуляторної батареї 6СТ-55А?

 

1). Матеріал корпуса батареї +

2). Назва батареї

3). Клас батареї

4). Кількість батарей

 

Л1, с.274

Від чого приводиться в дію генератор?

 

1). Муфти зчеплення

2). Від двигуна автомобіля +

3). Карданної передачі

4). Коробки передач

 

Л1, с.276




infopedia.su

Система охолодження. Двигуни з рідинним охолодженням

Класифікація

 

Середня температура газів у циліндрах працюючого двигуна становить близько 1000°С. Гази в процесі роботи нагрівають стінки циліндра, поршня і головки циліндрів. Якщо двигун не охолоджувати, то згорить плівка мастила між тертьовими деталями, в результаті чого підвищиться знос деталей, що можуть виникнути заклинювання поршнів з-за їх розширення та інші несправності. Зайвий відведення теплоти (переохолодження) призводить до зниження його потужності і економічності внаслідок погіршення процесу сумішоутворення. При цьому збільшуються втрати на тертя, так як властивості масла погіршуються. Знижений тепловий режим двигуна викликає неповне згоряння важких фракцій палива, чому на стінках камери згоряння, поршня і тарілках клапанів утворюється великий шар нагару. Відбувається залягання поршневих кілець в канавках поршня, можливо зависання клапанів. Таким чином, надмірна відвід тепла небажаний так само, як і перегрів.

Для нормальної роботи двигуна температура охолоджуючої рідини має становити 80...95°С.

Система охолодження служить для відведення тепла від нагрітих деталей і підтримання нормального температурного режиму працюючого двигуна, що досягається штучним охолодженням за допомогою рідини (рідинне охолодження) або навколишнього повітря (повітряне охолодження).

Двигуни з рідинним охолодженням отримали найбільше поширення. В якості охолоджуючої рідини застосовують воду або рідина з низькою температурою замерзання - антифриз. В рідинну систему охолодження входять водяна сорочка охолодження блоку і головки циліндрів, радіатор 2, водяний насос 9 і вентилятор 3, а також допоміжні пристрої: водораспределительный канал 8, термостат 4, з'єднувальні шланги, краники зливу і покажчик температури рідини 5 (термометр).

 

 

Під час роботи пускового двигуна до початку провертання колінчастого вала основного двигуна відбувається термосифонная циркуляція води, тобто під впливом різниці температур вода циркулює водяний сорочки 7 циліндра пускового двигуна в його головку, а потім направляється в водяну сорочку б головки блоку основного двигуна. Віддавши теплоту голівці блоку циліндрів, вода по з'єднувальному патрубку надійде знову в сорочку циліндрів пускового двигуна.

Під час роботи основного двигуна примусова циркуляція води в системі охолодження створюється відцентровим водяним насосом 9, який забирає воду з нижнього бака радіатора і нагнітає під тиском у водяну сорочку 6, де вона охолоджує стінки циліндрів. З водяної сорочки блоку вода прямує через отвори та канали у водяну сорочку головки циліндрів. По каналах потоки води направляються до перемичках клапанних гнізд, схильним найбільшому нагріванню. В холодному двигуні вода направляється термостатом з водяної сорочки до водяного насосу (по малому колу), минаючи радіатор, а в прогрітому - у верхній бак радіатора (по великому колу). Проходячи з верхнього бака радіатора 2 в нижній численними трубках, вода охолоджується. Воду охолоджує потік повітря, що створюється вентилятором 3 і вступник між трубками. З нижнього бака радіатора вода знову нагнітається насосом у водяну сорочку двигуна.

Завдяки високій швидкості руху різниця температур води, що виходить з сорочки охолодження і входить в неї, невелика (4...7°С), що створює сприятливі умови для рівномірного охолодження двигуна.

На сучасних двигунах застосовується закрита система охолодження. Вона характеризується тим, що радіатор герметично закритий, тільки при підвищеному або зниженому тиску він повідомляється з атмосферою, для чого на ньому встановлений пароповітряний клапан.

У такій системі можна досягти більш високої температури кипіння води, що створює сприятливі умови для роботи двигуна. В закритою системою охолодження зменшується втрата рідини внаслідок випаровування.

Двигуни з повітряним охолодженням. Відведення теплоти від деталей таких двигунів відбувається в результаті примусового обдування повітрям циліндрів і їх головок, для чого є роторний вентилятор, складається з ротора з великим числом лопатей і нерухомого направляючого апарату. Обертаючись з великою частотою, ротор нагнітає повітря під воздухораспределительный кожух .

Автоматичне регулювання теплового режиму зміною частоти обертання ротора вентилятора введено на деяких дизелях з рідинним і повітряним охолодженням. З цією метою між шківом 16 приводу вентилятора і ротором встановлена гідродинамічна муфта 17 змінного наповнення маслом, а в головці циліндра - регулятор 12 подачі масла. Гідромуфта 17 має два колеса з лопатками: провідне - насосне (переднє по ходу двигуна) і ведене - турбінне. Останнім жорстко пов'язаний з ротором 19 і не пов'язане з насосним колесом.

Діє автоматичний пристрій наступним чином. Коли двигун не прогрітий і температура головки циліндра недостатня, золотник 13 не пропускає масло з мастильної системи в гідромуфту, внаслідок чого турбінне колесо з вентилятором не обертається. Двигун швидко прогрівається. При досягненні потрібної температури прогріву чутливий датчик регулятора 12 переміщує золотник 13 і відкриває доступ масла в гідромуфту. Масло, яке потрапило всередину муфти, захоплюється лопатками ведучого колеса і відкидається на лопатки веденого. Це змушує останнім обертатися разом з ротором вентилятора, а у двигунів з рідинним охолодженням - разом з вентилятором.

У кожусі гідромуфти розташовані отвори через які масло безперервно зливається в картер двигуна.

Чим вище температура двигуна, тим більшою кількістю масла заповнена гідромуфта і тим з більшою частотою обертається ротор вентилятора. При зниженні температури до певного значення золотник обмежує надходження масла в муфту і вентилятор сповільнює обертання.

 

 

  Система змащення двигуна Д-20

ДВИГУНИ З РІДИННИМ ОХОЛОДЖЕННЯМ Трактори ... У Росії створення тракторів з двигуном внутрішнього згоряння пов'язано з ім'ям учня Ф. А. Блінова Я - Ст. ...
www.bibliograph.com.ua/spravochnik-172-traktory/20.htm

 

  Система охолодження двигуна - закрита з примусовою ...

ТРАКТОРНІ ДВИГУНИ. Глава II. ДВИГУНИ З РІДИННИМ ОХОЛОДЖЕННЯМ ... мов двигунах застосовують систему рідинного охолодження з примусовою ...
www.bibliograph.com.ua/spravochnik-172-traktory/89.htm

 

  Система охолодження двигуна

ДВИГУНИ З РІДИННИМ ОХОЛОДЖЕННЯМ Трактори ... Система охолодження двигуна - рідинна закрита з примусовою циркуляцією охолоджувальної рідини. ...
www.bibliograph.com.ua/spravochnik-172-traktory/22.htm

 

  Система охолодження дизельних двигунів. Конструкція водяного ...

ДВИГУНИ З РІДИННИМ ОХОЛОДЖЕННЯМ Трактори ... Місткість системи охолодження двигуна автомобіля ЗІЛ-130 - 28 л, ГАЗ-53А - 23 л . ...
www.bibliograph.com.ua/spravochnik-172-traktory/33.htm

 

  Система охолодження автомобіля. Двигун

На мов двигунах застосовують систему рідинного охолодження з примусовою циркуляцією рідини. В якості теплоносія застосовують воду або ...
bibliograph.com.ua/auto-uchebnik/6.htm

 

  СИСТЕМА ОХОЛОДЖЕННЯ. Система охолодження двигуна - рідинна ...

Система охолодження працює наступним чином. Водяний насос 10 забирає рідину з нижньої бачка радіатора і нагнітає її по каналах в кришці ...
bibliograph.com.ua/spravochnik-56/11 .htm

 

  Система охолодження двигуна

Система охолодження двигуна - рідинна, закрита з примусовою циркуляцією охолоджувальної рідини. У систему охолодження входять: відцентровий водяний ...
www.bibliograph.com.ua/spravochnik-172-traktory/22.htm

 

  Ремонт системи охолодження. Радіатор. Обігрівач. Насос охолоджуючої ...

Ремонт системи охолодження полягає в усуненні течі радіаторів охолодження і нагрівника, несправностей насоса охолоджуючої рідини, негерметичноеЛЙ-й ...
www.bibliograph.com.ua/auto-4/10 .htm

bibliograph.com.ua


Смотрите также



© 2009-: Каталог автоинструкторов России.
Карта сайта, XML.